Раніше заочне відспівування допускалося Церквою лише в тому випадку, коли тіло померлого було недоступне для поховання (пожежі, повені, війни та інші надзвичайні обставини). Зараз це явище стало поширеним, по-перше, через відсутність храмів у багатьох містах та селах; по-друге, через дорожнечу транспортних та інших похоронних послуг, внаслідок чого родичі померлого християнина вирішують заощадити на відспівуванні. Останнє вкрай сумно, бо краще відмовитися від поминок, вінків, надгробної пам’ятки, але докласти всіх зусиль і привезти тіло до храму, у крайньому випадку — покликати священика додому або на цвинтар. Тим не менш, Церква йде назустріч людям і при потребі здійснює заочний чин відспівування, дещо скорочений у порівнянні зі звичайним.
Заочне відспівування потрібно замовити у день похорону, не забувши взяти до церкви свідоцтво про смерть. Достатньо, щоб у храмі молився хоча б один із родичів покійного. Священик дасть йому віночок, сувій паперу з текстом дозвільної молитви та кульок із землею. Як уже говорилося, віночок треба покласти на лоба померлого, молитву — в праву руку, а землю розсипати по тілу хрестоподібно — від голови до ніг та від правого плеча до лівого. Буває, що заочне відспівування відбувається через якийсь час після похорону. Тоді похоронну землю треба розсипати по могилі, а віночок та молитву закопати в могильний пагорб на невелику глибину. Якщо могила дуже далеко чи в невідомому місці, то віночок та молитву спалюють, а землю розсипають на будь-якій могилі, де встановлено православний хрест.
Відспівування, як і Водохреща, відбувається один раз. Але якщо не можна достеменно встановити — була людина відпета чи не була, треба, не бентежачись, замовити заочне відспівування, і чим швидше, тим краще.