Наш народ, прийнявши Православ’я, все ж таки до кінця не зжив язичницькі звичаї. Найбільш зримо вони виявляються саме в обряді поховання. Існує безліч неписаних і часом досить дивних ритуалів, які передаються з покоління в покоління і виконуються чи не з великою старанністю, ніж церковні молитовні обряди. У XX столітті, коли перервалася нитка церковного переказу, ці поганські забобони стали поширеними. Їх виконують, не замислюючись про сенс, навіть люди, які вважають себе атеїстами. Назвемо деякі звичаї та вірування, які православні християни не повинні виконувати та брати до уваги:
- завішувати дзеркала у будинку, де є небіжчик;
- класти в труну гроші, речі та продукти;
- класти на обличчя покійного млинець, а потім з’їдати його, вірячи, що цим знищуються гріхи покійного;
- вважати, що найближчим родичам померлого не можна брати участь у перенесенні труни;
- вірити, ніби людина, яка повернулася до будинку після винесення тіла і до повернення з цвинтаря, неодмінно помре;
- вважати, що не можна дивитися з вікна на похоронну процесію, бо помреш;
- на поминках ставити «для покійного» чарку горілки та хліб;
- зберігати цю «поминальну чарку» до сорокового дня;
- лити горілку у могильний пагорб;
- вимовляти: «Хай буде тобі земля пухом»;
- розсипати по могилі хлібні крихти;
- подавати в храмі записки за самогубців у Духів день;
- вірити, що душа померлого може набувати вигляду птаха або бджоли;
- вірити, що коли покійний не відспіває, то його душа залишається на землі примарою;
- вірити, що людина, яка випадково стала під час відспівування між труною і вівтарем, неодмінно скоро помре;
- вірити, що похоронну землю, яку дають на заочному відспівуванні, не можна зберігати вдома більше одного дня;
- вірити, що кремація може спричинити хвороби дітей або онуків кремованого.