Людське тіло, за вченням Православної Церкви, — храм душі, освячений благодаттю таїнств. Православ’я наполягає на догматі про загальне воскресіння мертвих перед Страшним Судом. Як райське блаженство, так і пекельні муки будуть долею не тільки душі, а й тіла. Тому вже з апостольських часів Церква любовно дбає про останки братів і сестер по вірі, щоб, віддавши їм останні почесті, віддати землі до Другого Пришестя Господа нашого.
В Євангелії описаний чин поховання Господа Ісуса Христа, який полягав у омиванні Його Пречистого Тіла, вбранні у спеціальний одяг та становищі у труну. Ці ж дії потрібно робити над християнами і в даний час.
Обмовлення тіла прообразує чистоту і непорочність праведників у Царстві Небесному. Воно звершується одним із родичів спочившего з читанням молитви «Трисвяте»: «Святий Боже, Святий Міцний, Святий Безсмертний, помилуй нас». Небіжчика звільняють від одягу, підв’язують щелепу і покладають на лавку або на підлогу, підстеливши тканину. Для обмивання використовують губку, теплу воду та мило, хрестоподібними рухами тричі відтираючи всі частини тіла, починаючи з голови.
Одяг, в якому людина померла, і все, що використовувалося при її обмиванні, прийнято спалювати.
«Тлінному цьому належить вдягнутися в нетління, і смертному цьому вдягнутися в безсмертя» (1 Кор. 15, 53). У вічному житті воскреслі тіла праведників будуть, як ризою, одягнені Божественним світлом. Нагадуючи про це, православна традиція велить одягати померлого в новий, чистий одяг. Раніше для поховання використовувався саван – білий покрив, що знаменує Плащаницю Христа. У наші дні цей звичай дотримується рідко.
Обмите та одягнене тіло, на якому обов’язково має бути хрестик (якщо зберігся — хрестильний), покладають на стіл обличчям догори. Уста покійного повинні бути зімкнуті, очі закриті, руки складені на грудях хрестоподібно, права поверх лівої. Голову християнки покривають великою хусткою, що повністю закриває волосся, причому його кінці можна не зав’язувати, а просто скласти навхрест. Не слід надягати на померлого православного християнина краватку.
В руки вкладають Розп’яття (є спеціальний похоронний тип з білою фігурою Спасителя на чорному хресті) або ікону — Христа, Богородиці чи небесного покровителя. Лоб прикрашається віночком — смужкою паперу із зображенням Господа та святих. Це символ нагороди Царства Небесного за тягар земного життя, за словом апостола Павла: «А тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в цей день; і не тільки мені, але й усім, хто полюбив його явище» (2 Тим. 4, 8). Віночки та похоронні хрести продаються у храмах.
Зрозуміло, що це сказане можна виконати лише тому випадку, якщо тіло не передається в морг. У наші дні залишити померлого в міській квартирі вдається рідко, і родичі змушені погоджуватися на розтин, щоб отримати свідоцтво про смерть. Тим не менш, ще до приїзду співробітників похоронних служб треба обмити і одягти покійного, а при видачі тіла з моргу покласти у труну віночок та Розп’яття.
Труна християнина має бути дерев’яною і скромною. Допустимо використовувати і цинковий у випадку, якщо має бути тривале транспортування, а також при небезпеці зараження. Перед положенням тіла труну окроплюють святою водою і, наскільки можна, кадять ладаном. Перед становищем у труну над тілом читають Літію про покійного. Наприкінці Літії на словах «рабу Божому, що перестав…» померлого вважають у труну. Літія також читається, якщо труну з тілом покійного привозять із моргу. Під голову покійного кладуть подушечку, яку зазвичай готують заздалегідь, наповнюючи невелику наволочку освяченими вербами зі свята Входу Господнього до Єрусалиму або листям беріз зі свята Трійці. Тіло повністю покривають простирадлом або особливою пеленою із зображенням Розп’яття, на свідчення віри Церкви, що померлий знаходиться під Божим покровом. Під час прощання рідних із покійним і відспівування пелена відкидається так, щоб відкритими залишилися обличчя та руки, а потім перед похованням тіло знову вкривають нею з головою.
Твердо встановлених правил, як мати труну з тілом померлого в будинку на час прощання, не існує. Можна поставити обличчям до ікон, які зазвичай перебувають у передньому кутку (праворуч напроти входу); можна – обличчям до тих, хто входить попрощатися. Біля труни запалюють свічки; якщо є можливість, потрібно розставити їх із чотирьох сторін хрестоподібно (або тільки у голови). Вогонь свічки говорить про нашу надію на перехід покійного в Царство Істинного Світла.
Лампади та свічки також запалюють біля ікон. Неприпустимо ставити під ними склянку з водою (а то й горілкою), хліб та інше. Також не слід ставити поряд з іконами фотографію померлого та запалювати перед нею свічку.
3. МОЛИТВИ ПРО ПОСПІЛИЙ ДО ВІДПІВАННЯ
Відразу після приготування тіла до поховання над покійним потрібно прочитати за молитвословом «Наслідування від душі від тіла». Воно завершується молитвою, яку можна читати окремо:
«Пом’яни, Господи Боже наш, у вірі й надії живота вічного преставлинаго раба Твого, брата нашого (ім’я), і як Благ і Чоловіколюбець, відпускай гріхи, і померлого кладуть у труну. Літія також читається, якщо труну з тілом покійного привозять із моргу. Під голову покійного кладуть подушечку, яку зазвичай готують заздалегідь, наповнюючи невелику наволочку освяченими вербами зі свята Входу Господнього до Єрусалиму або листям беріз зі свята Трійці. Тіло повністю покривають простирадлом або особливою пеленою із зображенням Розп’яття, на свідчення віри Церкви, що померлий знаходиться під Божим покровом. Під час прощання рідних із покійним і відспівування пелена відкидається так, щоб відкритими залишилися обличчя та руки, а потім перед похованням тіло знову вкривають нею з головою.
Твердо встановлених правил, як мати труну з тілом померлого в будинку на час прощання, не існує. Можна поставити обличчям до ікон, які зазвичай перебувають у передньому кутку (праворуч напроти входу); можна – обличчям до тих, хто входить попрощатися. Біля труни запалюють свічки; якщо є можливість, потрібно розставити їх із чотирьох сторін хрестоподібно (або тільки у голови). Вогонь свічки говорить про нашу надію на перехід покійного в Царство Істинного Світла.
Лампади та свічки також запалюють біля ікон. Неприпустимо ставити під ними склянку з водою (а то й горілкою), хліб та інше. Також не слід ставити поряд з іконами фотографію померлого та запалювати перед нею свічку.