Благочестивий звичай поминати померлих за трапезою відомий дуже давно. Традиційно поминальну трапезу влаштовують після похорону, а також у пам’ятні дні. Починати її слід з молитви, наприклад, з чину літії, який здійснюється мирянином (див. стор. 45), у крайньому випадку хоча б прочитати 90-й псалом або «Отче наш».
Перша страва поминальної трапези – кутя (коливо). Це відварені зерна пшениці (рису) з медом (родзинками, курагою). Зерна є символом воскресіння, а мед — солодощі, якою насолоджуються праведники в Царстві Божому. Існує особливий чин освячення куті, якщо немає можливості попросити про це священика, окропіть кутю святою водою. Традиційними поминальними стравами на Русі вважаються млинці та кисіль. Потім подаються інші страви, з неодмінним дотриманням вимог посту, якщо поминки бувають у середу, п’ятницю або багатоденний пост. Під час Великого Посту влаштовувати поминки можна лише у суботу чи неділю.
Спиртним померлих не згадують! “Вино веселить серце людини” (Пс. 103, 15), а поминки – не привід для веселощів. Відомо, до чого часом призводить велике вживання гостями на поминальній трапезі спиртних напоїв. Замість того, щоб вести благочестиву бесіду, згадувати гідності та добрі справи померлого, гості починають вести сторонні розмови, сперечатися, а то й з’ясовувати стосунки.
Навіть якщо покійний любив випити, не слід наслідувати його в не найкращих звичках.
Християнину, запрошеному на поминки близької людини до невіруючої сім’ї, краще не відхиляти запрошення. Оскільки любов вище посту, потрібно керуватися словами Спасителя: «Їжте, що вам запропонують» (Лк. 10, 8), але дотримуватися помірності в їжі та розмовах.