Кондак 1
Незбагненним промислом до добра вічного мир приготуй, людиною часи і образ кончини визначив, залиши, Господи, від віку померли всі гріхи їхні, прийми я в обителі світла і радості, обійми Отчі відчини їм поті, і почуй Господи, , Люби Невимовна, згадай покійні раби Твоя.
Ікос 1
Адама занепалого й увесь рід людський від вічної смерті рятуй, послав Ти, Блаже, у мир Сина Твого, бо Хрестом і Воскресінням Його возсія і нам Живот Вічний. На безмірне Твоє милосердя уповаюче, чаєм нетлінного Царства Слави Твоєї, покійним дарувати того просимо і молимося Тися. Звеселі, Господи душі, житейськими бурі стомлені, та скорботи та зітхання земні забуттю віддадуть. Почуй я, Господи, на лоні Твоєму, як мати чада своя, і річки їм: прощаються вам гріси ваші. Приймі я. Господи, в блаженний і тихий притулок Твій, нехай зрадіють про божественну славу Твою.
Господи, Люби Невимовна, згадай покійні раби Твоя.
Кондак 2
Осяянням Всевишнього просвічуємо, преподобний Макарій голос від черепа язичницького почувши: «Коли моліться за страждаючих в пеклі, втіха буває язичником». О, дивовижні сили молитов християнських, іміж пекла освітлюється! Невірні купно і вірні втіху сприймають, коли про весь світ волаємо: Алілуя.
Ікос 2
Рече колись Ісаак Сиріянин: «Серце милосердне про людей і худоби і про творіння всієї молитви слізні щогодини приносить, щоб збереглися і очистилися». Також і ми всі сміливо всім від віку померлим у Господа допомоги просимо, волаємо. Далі нам, Господи, дар молитви, що горить за померлих. Згадай, Господи, всі, що заповідали нам, недостойним, молитися за них, і вижени забуті ними гріхи. Пом’яни, Господи, вся без молитви поховані, прийми, Господи, в селища Твоя, вся від скорботи чи радості смертю марною померли. Господи, Люби Невимовна, згадай покійні раби Твоя.
Кондак 3
Винні єси в біді світу, у стражданні безсловесні тварюки, у хворобах і муках немовлят непорочних, бо гріхопадінням людей блаженство і лепота всієї тварі зруйнуйся. О Великий від невинних страждальців, Христе Боже наш! Ти єдиний ти відпустити всім можеш. Відпусти ж усім і вся, світові первозданне благоденство подажь, мертвий і живий нехай обернуть, волаючи: Алилуя.
Ікос 3
Світлі тихий, Спокутнику всієї всесвіту, любовію світ весь обсягай; се чується з хреста крик Твій про Твоїх ворогів: «Отче, відпусти їм!» Ім’ям всепрощення Твого молитися Батькові Небесному за упокій вічним Твоїм і наших ворог дерзаємо. Прости, Господи, кров невинну пролили, життєвий шлях наш скорботами всіяли, що благоденство своє сльозами ближніх своїх упорядковують. Не осуди, Господи, що ганяють нас наклепом і злобою, милістю віддай, їх же образою або образою з незнання, і нехай буде свята молитва наша за них таїнством примирення. Господи, Люби Невимовна, згадай покійні раби Твоя.
Кондак 4
Спаси, Господи, у тяжких муках померли, убієнні, живими поховані, землею засипані, хвилями і вогнем поглинені, звірами розтерзані, від гладу, мразу, бурі чи падіння з висоти померлої і радість Твою вічну підій. Нехай благословлять страждань своїх час, як відкуплення день, оспівуючи: Алилуя.
Ікос 4
Всім, що поемлеми суть могилою у світлій юності, що на землі терновий вінець страждань прияша, що радості земні не побачиш, щедротами Твоєї нескінченні любові віддай, Господи. Під тяжким тягарем праць померлим нагороду. Прийми, Господи, в чертозі раю юнаки й діви і сподоби я радості на вечері Сина Твого. Утиши, Господи, скорбота батьків про дітей померлих. Упокій, Господи, всі роди й насіння, що не мають, за них немає кому молитву піднести Тобі, Творцеві, нехай зникнуть їхні гріси від блиску всепрощення Твого. Господи, Люби Невимовна, згадай покійні раби Твоя.
Кондак 5
Як останнє до знання і покаяння знамення – смерть дарував ти, Господи. При грізному блиску її суєта земна оголюється, пристрасті плотські і страждання вщухають, непокірний розум упокорюється. Правда вічна відкривається, обтяжені ж гріхами і безбожниці на смертному одребуття Твоє вічне сповідують і до милосердя Твого волають: Алилуя.
Ікос 5
Отче втіхи всілякого, сонцем осяяєш, плодами насолодивши, лепотою миру друзі і вороги Твоя веселиш. Бо віруємо, бо й за труною милосердя Твоє, навіть усіма знедолені грішниці милує, не виснажується. Сумуємо за запеклих і беззаконних хулітелів Святині Твоєї. Буди, Господи, над ними рятує добра воля Твоя. Остави, Господи, без покаяння померлим, спаси в затьмаренні розуму самі собі погубили, нехай згасне полум’я гріховності їх у морі благодаті Твоєї. Господи, Люби Невимовна, згадай покійні раби Твоя.
Кондак 6
Страшний є морок душі, від Бога віддаленої, совісті мук, скрегіт зубний, вогонь невгасимий і черв’як невмираючий. Тремчу такі долі і, як про саме себе, молюся за пеклом страждаючих. Хай скине на ня росою прохолодження наша пісня: Алилуя.
Ікос 6
Засяяло світло Твоє, Христе Боже наш, на тих, що сидять у темряві і сіни смертні і в пеклі сущі, Тобі взивати не можуть. У пекла землі знизу, зведи, Господи, на втіху гріхами з Тобою розлучені, але не відрікшись від Тебе чада Твоя, бо страждають люті; помилуй я. Бо згрішивши на Небо і перед Тобою, безмірно тяжкі гріхи їх, милість Твоя безмірна є. Відвідай гірку бідність душ від Тебе віддалених, помилуй, Господи, істину з невідання гнали, буди їм любов Твоя не вогнем палючим, але райською прохолодою. Господи, Люби Невимовна, згадай покійні раби Твоя.
Кондак 7
Допомогу подати правицею Своєю старанно померлим рабом Своїм, з’явися їм, Господи, у видіннях таємничих, ясновидно, на молитву їхню надихаючи, та згадуючи ті, що відійшли, благаючи діла і подвизи за них творять, закликаючи: Алилуя.
Ікос 7
Церква Христова Вселенська невпинно щогодини молитви за спочиваючі по всій землі підносить, бо гріхи світу Пречистою Кров’ю Божественного вінця змиваються, від смерті до живота і від землі до Небес душі померлих силою молитов за ня перед вівтарі Божі. Будь, Господи, клопотання Церкви померлим лествицею до Небес. Помилуй я, Господи, заступництвом Пресвятої Богородиці та всіх святих. Залиши їм гріхи, вірних Твоїх заради, день і ніч до Тебе кричущих.
Незлобних заради немовлят помилуй, Господи, батьків їх, і матерів сльозами викупи гріхи їхніх дітей. За молитви безвинних мученик, за кров мученик пощади і помилуй грішниці. Прийми, Господи, молитви наша і милостині, як спогад чеснот їх. Господи, Люби Невимовна, згадай покійні раби Твоя.
Кондак 8
Світ весь загальна могила священна є, бо всякому місці порох батько і братів наших. Єдиний незмінно возлюбливий ни, Христе Боже наш, прости вся, що від -початку і донині померли, нехай співають любові безмірною: Алилуя.
Ікос 8
Настане бути день, що печь палаюча, день великий і страшний Суду останнього, таємниці людські відкриються, книги совісні розігнуться. «Примиріться з Богом! — кричить Апостол Павло, — примиріться перед тим страшним днем». Допоможи нам, Господи, сльозами живих, що бракує померлих. Нехай буде їм, Господи, звук труби Ангельської спасіння благовістям, і в годину Суду Твого радісного помилування їх сподоби. Увінчай, Господи, славою за Тебе потерпілі й обкрий добротою Твоєю гріхи недужих. Господи, вся на ім’я ведий, пом’яни в іночестому чині ті, що рятувалися, пом’яни благословенні пастирі з їхніх дітей. Господи, Люби Невимовна, згадай покійні раби Твоя.
Кондак 9
Благословіть поточний час. Кожна година, мить кожне до вічності наближає. Нова скорбота, сивина нова суть вісниці світу прийдешнього, свідки тлінності земні, бо вся мимотече сповіщають, що Царство Вічне наближися, де немає ні сліз, ні зітхання, але втішна співу: Алилуя.
Ікос 9
Як дерево за часом листя свого позбавляється, так і дні наші по кількох літах збідніють. В’яне і юності свято, світильник радування згасає, наближається старості відчуження. Друзі та родички вмирають. Де ви, юні радіючі? Безмовні гроби їхні, але душі їхні в правиці Твоєї. Думаємо погляди їх зі світу нематеріального. Господи, Ти є Сонце пресвітле, осяй і зігрій померлих селища. Хай мине навіки гіркого розлучення час. Сподоби радісного побачення на Небесах. Сотвори, Господи, та всі будемо єдино з Тобою. Поверни, Господи, відійшовшим дитинства чистоту та юності благодушність і святом Великодня нехай буде їм Живот Вічний. Господи, Люби Невимовна, згадай покійні раби Твоя.
Кондак 10
Проливаючи тихі сльози на могилах родичів наших, молимося з надією і з надією волаємо: скажи нам, Господи, бо ти залишив їх гріхи! Дай про це одкровення таємниче духу нашому, та оспівуємо: Алилуя.
Ікос 10
Весь шлях минулі життя наше бачу озирався, скільки безліч людей, від першого дня і до сьогодні відійшли, і багато їх благові ми робили. Любовю своєю винна цим віддаючи, кричу Ти. Сподоби, Господи, слави Небесна батьки моя і ближня моя, що над ложем моїм немовлям не сплять, зростали і виховали мене. Прослави, Господи, перед Ангелами святими, що всіх благовістили мені слово спасіння, добру, правді, святим прикладом життя своє, що навчали мене. Насолоджуй, Господи, тих, що в дні скорботи моєї, манною потаємною послужи ми. Всі чесноти та благодійники винагороди та спаси. Господи, Люби Невимовна, згадай покійні раби Твоя.
Кондак 11
Де ти, смерті жало, де ж і морок і страх твій, що бував раніше? Відтепер ти, бажана, нерозлучно з Богом поєднавши. Спокою великий суботи таємничого! Бажання імам помрети і з Христом бути, волає Апостол. Також і ми, дивлячись на смерть, як на шлях у Вічному Житті, закличемо: Алилуя.
Ікос 11
Воскреснуть мертві і встануть ті, що існують у трунах, і звеселяться ті, що живуть на землі, бо встануть тілеса духовні, світло прославлені, нетлінні. Кістки сухі, чуєте слово Господнє: «Це Я введу в вас дух живота, і дам на вас жили, і зведу на вас тіло і простягну по вам шкіру». Встаньте з давніх часів, викуплених кров’ю Сина Божого, оживлені смертю Його, бо засяяли на нас світло Воскресіння. Відверни їм, Господи, нині всю безодню досконалостей Твоїх. Ти сяяв їм світлом сонця і місяця, нехай побачать вони і славу променистих ликів Ангельських. Ти насолоджував я пишністю сходу і заходу світил небесних, нехай побачать вони і світло невечірнього Божества Твого. Господи, Люби Невимовна, згадай покійні раби Твоя.
Кондак 12
Плоть і кров Царства Божого не наслідять, доки живемо в тілі, відлученні від Христа. Якщо ж і помремо, але оживемо для Вічності. Бо подобає тлінному тілу нашому в нетління зодягнувшись і мертвому цьому безсмертям просіяти, щоб у світлі невечірнього дня оспівати: Алилуя.
Ікос 12
Чаєм стрітіння з Господом, чаєм ясної зорі воскресіння, чаєм пробудження з гробів родичів наших і знаних і пожвавлення в найблаговіжнішому лепі життя померлих. І прийдешнє перетворення всієї тварі тріумфуємо і Творцеві нашому кричемо: Господи, до
торжеству радості і доброті світ творящий, нас до святості з глибини гріховні возставивий, дай померлим царювати серед буття нового, нехай засяють як світила на Небесі в день слави їх. Хай буде їм Агнець Божественний світлом невечірнім. Дай, Господи, і нам з ними Великдень нетління святкувати. З’єднай померлі і живі в нескінченній радості. Господи, Люби Невимовна, згадай покійні раби Твоя.
Кондак 13
О, Премилосердний Отче Безначальний, всім хоч спастися, Сина до загиблих низпославий і Духа Животворящого виливай! Помилуй, пробач і спаси рідні та близькі нам покійні і всіх, що від віку померли, і заступництвом їх відвідай нас, та разом з ними кричемо Тобі, Спаситель Богу, переможну пісню: Алилуя.
(Цей кондак читається тричі, потім ікос 1-ї «Адама падшаго…» і кондак 1-й «Незбагненним промислом…»)